Розлади комунікації після інсульту: сучасний підхід до реабілітації
Інсульт є поширеною причиною стійких неврологічних порушень у дорослих. Він часто супроводжується розладами мови, мовлення та/або ковтання, які суттєво впливають на якість життя та соціальну участь людини. За даними Національної служби охорони здоровʼя у 2025 році інсульт діагностували у близько 100 тисячі людей по всій Україні. У деяких пацієнтів гостре порушення мозкового кровообігу траплялося не один раз за життя.
Наслідки інсульту можуть обмежувати здатність висловити свої потреби не тільки у гострому періоді реабілітації, а й можуть впливати на участь у соціальній взаємодії в майбутньому. Комунікація — це право кожної людини бути почутою у взаємодії як з медичним персоналом, родиною, так і з суспільством загалом. Тому терапевт мови і мовлення (ТММ) є одним із обов’язкових фахівців мультидисциплінарної команди закладу охорони здоровʼя. Діяльність терапевта мови і мовлення спрямована не лише на відновлення максимально можливого рівня функціонування мови, мовлення та/або ковтання, а й на забезпечення ефективної комунікації та участі пацієнта у повсякденному житті.
ТММ будує роботу відповідно до етапів реабілітаційного циклу, який забезпечує системність та безперервність процесу відновлення після інсульту. На першому етапі оцінки проводить:
збір анамнестичних даних,
аналіз медичної документації пацієнта, особливості перебігу інсульту, наявні супутні захворювання та результати попередніх обстежень та/або терапії.
Терапія мови і мовлення
Також фахівець збирає інформацію про рівень освіти, сферу інтересів, комунікативні потреби та спосіб життя людини до захворювання, спілкується з близькими пацієнта. На цьому етапі ТММ оцінює ефективність комунікації людини та, при необхідності, бере участь у процесі вибору засобів альтернативної та/або додаткової комунікації (АДК), розробці, налаштуванні, навчанні та підтримки у користуванні.
Пацієнти з важкими комунікативними порушеннями можуть використовувати АДК як тимчасовий або довготривалий засіб підтримки спілкування. Впровадження АДК можливе вже у гострому періоді реабілітації. Не потрібно чекати спонтанного відновлення мови та/або мовлення, а варто, одразу, після стабілізації медичного стану, підібрати ефективний спосіб комунікації між пацієнтом, медичним персоналом та родиною. Такий підхід забезпечить автономію пацієнта, надасть можливість висловити базові потреби (біль, спрага, туалет, положення тіла тощо), зменшить тривогу та ізоляцію, що виникають через втрату можливості говорити. В залежності від ситуації, команда має розглянути довгострокові цілі використання та спрогнозувати як система АДК буде використовуватися впродовж певного терміну або усього життя людини. Особа, яка користується допоміжними засобами комунікації та його/її родина є важливими членами цієї команди. Пацієнт та його оточення зрештою визначатимуть, який засіб найкраще працює в різних комунікаційних ситуаціях. У гострому періоді надають перевагу простим низькотехнологічним засобам АДК, таким як картки так/ні, комунікаційні дошки, піктограми, шкали болю, письмові підказки (за можливості) або спеціальні додатки в телефоні/планшеті. Підібрана система має відповідати когнітивним, зоровим та моторним можливостям пацієнта та бути доступною впродовж усього перебування в стаціонарі. Також, варто зазначити, що необхідно навчити користуватися допоміжними засобами комунікації не лише пацієнта, а й родину та медичний персонал.
Найголовнішими цілями систем АДК є надання людині можливості висловити те, що вона хоче і коли хоче та доступними для неї засобами. Автори багатьох досліджень зазначають, що АДК не перешкоджає відновленню мови, мовлення, а навпаки сприяє підтримці комунікативної активності пацієнта та забезпечує його участь у повсякденному житті ( Elizabeth Skidmore, Sarah E Wallace, Mary Purdy, 2014). Раннє впровадження альтернативних та/або додаткових методів дозволяє збільшити участь пацієнта у прийнятті рішень щодо власного лікування (Downey & Hurtig, 2006).
Після первинної оцінки ТММ проводить формальне оцінювання із застосуванням стандартизованих інструментів для диференційної діагностики розладів комунікації та/або ковтання. Вибір засобу діагностики залежить від клінічного профілю пацієнта, тяжкості порушення та встановленої гіпотези на попередньому етапі. Розмежування розладів мови, мовлення та/або ковтання є ключовим завданням на цьому етапі реабілітації, оскільки правильні результати оцінювання безпосередньо впливають на подальше втручання та процес відновлення. Помилкова інтерпретація симптомів або використання не відповідних методик може призвести до не ефективного терапевтичного підходу. У гострому періоді після інсульту доцільним є застосування коротких скринінгових тестів, які відповідають можливостям пацієнта.
Терапія мови і мовлення
Наприклад, пацієнт О. переніс другий ішемічний інсульт в басейні лівої середньої мозкової артерії та перебуває у відділенні неврології. Терапевтом мови і мовлення було вивчено медичну історію пацієнта, проведено бесіду з його дружиною, зібрано необхідну інформацію та на етапі оцінки висунуто гіпотезу щодо можливого розладу мови у модальності усного продукування мови (афазія). Через труднощі в спілкуванні чоловік використовував допоміжні стратегії комунікації такі як малювання, жести, зрідка письмо. На даний час в Україні є обмежена кількість стандартизованих та валідизованих скринінгів та інструментів діагностики розладів мови, мовлення та ковтання. За основу діагностики у даному випадку на етапі формального оцінювання було обрано бета версію Диференційований тест афазії (укр.версія О.Лялька та ін, 2025). Дана бета версія підготовлена на основі британського відповідника Comprehensive aphasia test (СAT) та батареї PALPА, розроблення яких грунтується на когнітивно нейропсихологічній моделі оброблення мови. Цей тест дозволив підтвердити попередню гіпотезу, виявити механізм порушення та рівень ураження мови. Згідно результатів вдалося спланувати та побудувати ефективну терапію.
Подальше підтвердженням гіпотези, а саме детальне оцінювання мови, мовлення та/або ковтання відбувається на наступному циклі реабілітації — неформальне оцінювання. Також на цьому етапі проводять оцінку функціонального стану пацієнта відповідно до принципів Міжнародної класифікації функціонування, обмежень життєдіяльності та здоров'я (МКФ). Ця модель дозволяє оцінювати не лише порушення мови і мовлення, ковтання, а і визначати їхній вплив на повсякденне життя, соціальну взаємодію та участь людини у суспільстві. Комплексна оцінка цих факторів дозволяє розробити індивідуальний план реабілітації та сформувати функціональні цілі подальшої терапії, що забезпечать максимальну можливу участь пацієнта в повсякденному житті. За основу формування цілей зазвичай використовується система SMART що запропонована Doran, G. T. (1981). Наприклад, за 5 днів пацієнт зможе відповідати на короткі запитання медичного персоналу та родичів щодо свого стану за допомогою карток так/ні у 50% випадків.
Етап терапії базується на проведені найбільш доцільних методів втручання відповідно до цілей терапії та на моніторингу результатів. Впродовж курсу реабілітації потреби, середовище або стан пацієнта можуть змінюватися, тому варто періодично переглядати цілі втручання та/або доцільність використання підібраного засобу АДК. Людина, яка користується АДК, сама вирішує, коли і де може використовувати його або може відмовитися від можливих новітніх засобів та надати перевагу простим у використанні. Наприклад, мовлення певної людини є зрозумілим для близького оточення (в колі сім’ї), але для забезпечення більш ефективного спілкування, наприклад в кафе, ця людина потребує допоміжної комунікаційної підтримки (спеціальні додатки в телефоні, заготовленні картки з текстом, зображення тощо). У випадках, коли людина не може спілкуватися вербально доцільним буде використання пристроїв голосового виведення зображення або мова жестів, високотехнологічні засоби, комп’ютери та планшети з функцією управління очима тощо. Наприклад, особа може використовувати складну систему генерування мовлення в офісі, на робочому місці, щоб брати участь в обговоренні, а потім використовувати комунікаційну книгу для спілкування з друзями вдома. У басейні її засобом комунікації може бути надрукований текст на водонепроникному папері або заламінований.
Варто зазначити, що для багатьох людей з наслідками інсульту, функціональна комунікація залишатиметься бар’єром впродовж усього життя. Однією з функцій терапевта мови і мовлення є координація та підтримка ефективної взаємодії в межах мультидисциплінарної команди, що сприяє формуванню єдиної стратегії ведення осіб з розладами комунікації. Саме на етапі гострої реабілітації ТММ забезпечить максимально можливий рівень комунікації та відновлення мови, мовлення, безпеки ковтання у людей з відповідними розладами. Фахівець приймає свої клінічні рішення на основі науково-довідних даних, свого клінічного досвіду та з урахуванням потреб пацієнта. Також важливо пам’ятати, що функціональна комунікація - це не лише про міжособистісну взаємодію, а й про майбутню максимально можливу участь особи в соціумі: у навчанні, громадській діяльності, працевлаштуванні, волонтерстві, управлінні, догляді тощо.
Використані джерела:
Demystifying the complexity of aphasia treatment: Application of the Rehabilitation Treatment Specification System (RTSS) Julius Fridriksson, Alexandra Basilakos, Mary Boyle, Leora R. Cherney, Gayle DeDe, Jean K. Gordon , Stacy M Harnish, Elizabeth L Hoover, William D. Hula, Rebecca Hunting Pompon, Lorelei Phillip Johnson, Swathi Kiran,Laura L. Murray, Miranda L. Rose, Jessica Obermeyer, Christos Salis, Grant M. Walker, Nadine Martin in Archives of Physical Medicine and Rehabilitation · November 2021
Downey D, Hurtig R. Rethinking the use of AAC in acute care Settings. Perspectives on AAC. 2006;15:3–8 “Revisiting the Role of Augmentative and Alternative Communication in Aphasia Rehabilitation” https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC7842873/
Evidence Based Medicine–New Approaches and Challenges Izet Masic, Milan Miokovic, Belma Muhamedagic Faculty of Medicine, University of Sarajevo, B&H, Accepted: 22 September 2008
Huang, Li, Yan, Juntao & Kay Chen, Szu-Han (2025) Combining low-technology augmentative and alternative communication with regular aphasia treatment: interim findings of a hospital-based RCT in post-stroke patients, Aphasiology, 39:8, 1144-1163, DOI: 10.1080/02687038.2024.2406592
International society of alternative and augmentative communication https://www.isaac-online.org/english/what-is-aac/
A Multimodal Communication Program for Aphasia during Inpatient Rehabilitation: A Case Study https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC4216742/.
SMARTER goal setting in aphasia rehabilitation Deborah Hersh, Linda Worrall, Tami Howe, Sue Sherratt, and Bronwyn Davidson APHASIOLOGY, 2012, 26 (2), 220–233
Whitworth, A., Webster, J., & Howard, D. (2014). A Cognitive Neuropsychological Approach to Assessment and Intervention in Aphasia: A clinician's guide (2nd ed.). Psychology Press. https://doi.org/10.4324/9781315852447
Професійний стандарт «Терапевт мови і мовлення» https://register.nqa.gov.ua/uploads/0/839-terapevt_movi_i_movlenna_rastr_95dpi_q60.pdf
Статтю підготували Олена Сива та Христина Масляк — комітет політик АДК, ГО «Українське товариство терапії мови і мовлення», 2026 для ГО «Говори!».
Олена Сива та Христина Масляк