Функціональна невербальність та розлади комунікації: від розуміння причин до принципів супроводу. Частина 1
Через повномасштабну війну зараз українське суспільство переживає сильний стрес. Тому порушення мовлення і труднощі з комунікацією — вже не поодинокі випадки, вони трапляються дедалі частіше.
І часто такий стан виникає через поєднання відразу кількох факторів, які значно впливають на психіку:
Безпосередній вплив війни — перебування під обстрілами, участь у бойових діях, полон, свідчення актів насильства та втрати близьких.
Соціально-економічні виклики — вимушена міграція, багаторазові переміщення, втрата дому, роботи та зміна сімейних ролей руйнують базове відчуття безпеки.
Хронічне виснаження — тривала невизначеність, економічна нестабільність та болісна розлука з сім'ями. Режим «відкладеного життя» зі спрямуванням більшості ресурсів на роботу чи волонтерську діяльність додатково впливає на соматичний стан.
Політравма — поєднання черепно-мозкових травм, «контузій» та інших тілесних ушкоджень, що збільшує навантаження на організм і ускладнює лікування надалі.
Коли ці фактори поєднуються, вони підсилюють один одного і, як наслідок, формується замкнене коло. Фізичний біль, труднощі з мисленням і комунікацією, емоційне перевантаження та незадоволені базові потреби разом ускладнюють здатність людини спілкуватися і можуть призводити до функціональної невербальності.
У статті ми детальніше розглянемо цей феномен. Також поговоримо про підходи, що можуть допомогти повернути можливість спілкуватися людям, які втратили її через травматичний досвід.
Що таке функціональна невербальність?
Невербальність — це стан, коли людина повністю або частково не використовує усне мовлення для спілкування. Вона може бути як вродженою, так і набутою. У випадку невербальності для комунікації використовують інші способи: жести, міміку, жестову мову або альтернативну та додаткову комунікацію (АДК).
TippyTalk — застосунок альтернативної та додаткової комунікації
Функціональна невербальність — це стан, коли людина втрачає здатність говорити через сильний стрес або психотравматичний досвід. Вона може виникати як самостійно, так і разом з іншими станами — фізичними, неврологічними чи психічними. Важливо: функціональна невербальність виникає саме через психологічні причини, а не через органічні ушкодження або фізіологічні порушення.
Отжефункціональна невербальність виникає саме внаслідок психогенних чинників, а не очевидних, послідовних щодо проявів розладів комунікації, органічних змін чи ушкоджень.
Розглянемо детальніше основні характеристики функціональної невербальності:
зв’язок із психотравматичними подіями → зазвичай є конкретна подія, після якої з’являються труднощі з мовленням;
раптовий або підгострий початок → порушення комунікації можуть виникати під час чи відразу після шокової події. Або ж стрімко посилюються, якщо вони вже були раніше;
відсутність фізичних причин → немає структурних змін, ушкоджень мозку чи периферичного мовленнєвого апарату, які б пояснювали невербальність;
симптоми часто непослідовні → стан може змінюватися залежно від емоцій, самопочуття, обставин чи ситуації;
різкі емоційні зміни — від сильних реакцій до відстороненості або «оніміння»;
можливе поєднання з іншими функціональними симптомами (слабкістю, сенсорними порушеннями, та ін.)
У міжнародних класифікаціях (DSM-5, ICD-11) більшість таких проявів описують у межах функціональних неврологічних розладів (FND) або дисоціативних розладів чи станів з неврологічною симптоматикою. Також часто у структурі розладів, пов’язаних зі стресом, зокрема, ГСР, ПТСР, кПТСР чи Розладів адаптації.
Тож як може проявлятись функціональна невербальність?
функціональна афонія (повна втрата голосу) та дисфонія (сильне шепотіння);
функціональний/дисоціативний мутизм (відсутність мовлення);
артикуляційна дисфункція (порушення роботи м’язів мовленнєвого апарату, що ускладнює чітку вимову);
фонаційна недостатність (порушення голосоутворення на рівні голосових зв’язок);
функціональні розлади темпу та ритму мовлення.
В основі цих проявів — мимовільна реакція мозку на сильний стрес. Це певний захисний механізм. Водночас людина зазвичай розуміє звернену мову, може писати, використовує жести або інші способи комунікації.
Фото — ілюстративне
Щоб з'ясувати, які саме механізми лежать в основі функціональної невербальності, розгляньмо нейробіологічні перспективи її виникнення та підтримки.
У цьому контексті функціональну невербальність можна розглядати як один із варіантів функціонального неврологічного розладу (далі — ФНД), при якому порушується мовлення. Це пов’язано зі збоями у взаємодії між різними системами мозку, які відповідають за увагу, обробку інформації та контроль.
Нейровізуалізаційні дослідження демонструють порушення функціонування в таких ділянках головного мозку:
скронево-тім’яний перехід: інтегрує сенсорну інформацію (зору, слуху, пропріоцепцію — нашу внутрішню динамічну «карту тіла» в просторі) та відповідає за відчуття довільного контролю над діями;
при ФНД → зниження активності або дисфункція супроводжуються відчуттям, що рух або дія відбувається неконтрольовано;лімбіко-префронтальні шляхи: пов’язують емоційні центри (лімбічну систему) із префронтальною корою (що відповідає за планування, контроль і регуляцію поведінки);
при ФНД → шляхи «перевантажені» стресом або травмою, тож емоції автоматично впливають на рух або мовлення в обхід свідомому контролю;мережа значущості (салієнтна мережа): визначає, які сенсорні, тілесні чи емоційні сигнали є важливими або загрозливими і перенаправляє увагу та ресурси мозку на них;
при ФНД → гіперактивація призводить до надмірної уваги до власних тілесних відчуттів, що посилює симптоми і закріплює дисфункційні патерни.мережа пасивного режиму роботи мозку (default mode network): активна, коли ми мислимо про себе, переживаємо минуле або майбутнє, ведемо внутрішній діалог, а не орієнтовані на зовнішні завдання;
при ФНД → дисфункція пов’язана з надмірним самоспостереженням, румінаціями та тривогою, що може перешкоджати нормальній інтеграції моторних і когнітивних процесів.
Ці зміни допомагають пояснити зниження довільного контролю над рухами та стійкість симптомів.
Підсумуємо: стрес, травматичний досвід і навіювання (зокрема самонавіювання) можуть посилювати симптоми. Це відбувається через механізми страху, підвищену чутливість до сигналів власного тіла та їх неправильне тлумачення. У результаті ці реакції можуть закріплюватися і впливати на роботу мозку.
Таким чином, функціональна невербальність — це наслідок змін у роботі мозку, які запускаються під впливом психологічних факторів і потребують комплексного підходу до допомоги.
Водночас важливо пам’ятати: ці зміни є зворотними. З ними можна і варто працювати, щоб поступово змінювати неефективні реакції та формувати нові, більш адаптивні способи функціонування.
Нижче наведено опорні принципи супроводу осіб із функціональною невербальністю:
виключення органіки;
ефективне мультидисциплінарне планування інтервенцій;
раннє пояснення (психоедукація) — важливий фактор успіху; людині потрібно зрозуміти, що симптоми реальні, але зумовлені функціональними механізмами мозку;
опора на сильні сторони та збережені мовленнєві функції;
нормалізація стану — уникнення стигми та «звинувачення» пацієнта;
альтернативні та додаткові засоби комунікації як тимчасова підтримка (жести, письмова мова, АДК).
Фахівці, які можуть бути залучені до діагностики та супроводу на різних етапах:
Сімейні лікарі — часто, перший огляд + скерування на обстеження.
Лікарі ФРМ —планування мультидисциплінарного супроводу.
Психіатри — діагностика та супровід супутніх психічних розладів, фармакологічна стабілізація.
Неврологи — діагностика, виключення неврологічної природи порушення.
Отоларингологи — діагностика, виключення органічних змін периферичного мовленнєвого апарату чи порушень слуху.
Терапевти мови та мовлення (або логопеди) – обстеження характеру розладів мовлення, збереженого потенціалу, формування плану реабілітації.
Психотерапевти/Психологи — стабілізація та психосоціальний супровід І рівня, психотерапія, робота з травмою та психогенним компонентом функціональної невербальності
Отож, функціональна невербальність — складний і багатовимірний стан, що виникає як відповідь на надмірне психоемоційне навантаження. Вона не пов’язана з органічними ураженнями, однак суттєво впливає на здатність людини до комунікації та на якість її життя. Розуміння причин виникнення та проявів функціональної невербальності дуже важливі на етапі підтримки та відновлення комунікації.
У другій частині статті ми розберемо чіткі орієнтири щодо диференційної діагностики між функціональною та органічною невербальністю, а також розглянемо детально підходи щодо реабілітації та супроводу людей із функціональною невербальністю.
