«Воля до відновлення»: про VR-технології для людей
2025 рік став пілотним для проєкту «Воля до відновлення» – програми, що поєднує VR-технології та психологічну підтримку для людей, які живуть у тривалому стресі через війну. Це був рік пошуку оптимальної моделі роботи, спостережень, досліджень і взаємодії з різними групами учасників. Ми намагались дати відповідь насамперед собі – чи можливо створити умови, в яких людина зможе безпечно наблизитися до власних переживань і поступово відновлювати внутрішній ресурс.
Та перш ніж заглибитись у деталі, нагадаємо, що таке «Воля до відновлення» і як усе починалось.
Про що проєкт?
«Воля до відновлення» — це програма підтримки ментального здоров’я українців. Вона допомагає людям відновлювати внутрішні сили, працювати з пережитим досвідом і поступово повертатися до соціального життя. Мета проєкту – зменшити стигму навколо психологічної допомоги, покращити психологічне благополуччя та розвивати культуру прийняття іншості у суспільстві. Основна технологією, з якою ми працювали, є Luminify від української компанії Aspichi.
Як працює Luminify?
Luminify – це технологія, що поєднує VR-обладнання (окуляри віртуальної реальності) та програмне забезпечення з відеопротоколами, створеними на основі методів доказової психотерапії – КПТ, майндфулнес, ДБТ та EMDR.
За допомогою Luminify можна тренувати когнітивні здібності, наприклад, пам’ять та увагу. Крім цього, використання технології допомагає зменшувати поширені симптоми, властиві як тим, у кого є психологічні проблеми, так і тим, хто перебуває у стані фізичного виснаження. Наприклад, людям із:
підвищеною тривожністю;
депресивними станами;
зниженням концентрації та порушення пам’яті;
зниженням когнітивних здібностей та когнітивними порушеннями;
нав’язливими думками та спогадами;
хронічною втомою, виснаженням, апатією;.
настороженістю, реактивністю, імпульс-контролем;
униканням;
порушенням сну;
«тунельним мисленням» внаслідок травми;
менеджментом болю;
нападами тривоги, страху і паніки.
Та якими б хорошими не були технології, для їхнього ефективного впровадження та використання потрібна людина. Щоб робота з Luminify була результативною та безпечною, важливим є супровід фахівця. Саме спеціаліст може допомогти підібрати відповідний VR-протокол, стабілізувати людину після повернення з віртуальної реальності та дати відповіді на запитання.
Щоб це працювало як злагоджений механізм, ми створили формат ресурсних зустрічей. Вони і стали основою проєкту.
Ресурсні зустрічі – що це та як вони відбуваються?
Ресурсні зустрічі – це індивідуальні чи групові сесії з психологом із використанням VR-протоколів. Вони можуть тривати як упродовж 20 хвилин, так і впродовж 1 години, як класична сесія. Все залежить від запиту, з яким приходять учасники проєкту, та особливостей конкретної зустрічі.
Перед початком роботи всі учасники програми проходять тестування – заповнюють невелику анкету із загальними запитаннями та стандартизованими методиками дослідження тривожності та депресії (Шкала Бека). Це допомагає психологам краще розуміти стан людини, а нам – надалі оцінити результативність роботи.
Важливо: VR не є заміною терапії. Це радше інструмент, який допомагає м’якше входити в емоційні переживання, активувати асоціації та спогади, полегшувати доступ до почуттів, які складно висловити словами, і, найголовніше – створювати спільний простір для роботи фахівців та учасників проєкту. Натомість психологи супроводжують процес, адаптовують підхід до кожної людини та відстежують зміни в динаміці.
Окремо хочемо звернути увагу на потенціал VR-технологій у роботі з людьми, яким складно вербалізувати власний досвід та емоції. Ми побачили, що віртуальна реальність може стати особливо цінним інструментом у роботі з людьми з високим рівнем внутрішнього напруження, травматичним досвідом або тими, хто не готовий до класичного формату розмовної терапії.
Під час використання VR людині не обов’язково одразу говорити про свій стан словами. Вона може реагувати на образи, звуки й асоціації у власному темпі. Це допомагає м’якше наблизитися до переживань, зменшити напругу під час взаємодії з психологом, а також допомагає фахівцям краще зрозуміти стан учасника чи учасниці через його/її реакції та поведінку під час сесії.
Тож VR-технології відкривають нові можливості для роботи з невербальними людьми, зокрема у випадках, коли класичні методи психологічної підтримки можуть бути недоступними або потребують додаткових інструментів взаємодії.
Де реалізовується проєкт «Воля до відновлення»?
У межах пілотного року ми реалізовували програму в чотирьох локаціях.
У Львівській області – в ГО «Чутливий простір». На цій локації ми працювали з батьками дітей із інвалідністю.
У Тернопільській області – у Бучацькій міській лікарні. У медзакладі відбувались ресурсні зустрічі для родин військовослужбовців, ветеранів, зниклих безвісти та полеглих воїнів, а також для ветеранів і військовослужбовців, які проходять реабілітацію.
В Івано-Франківській області – у КЗ Ветеранському просторі «Ветеран ПРО» та Військовому госпіталі. Тут, як і в Бучачі, основними учасниками проєкту були ветерани, військовослужбовці та їх родини.
Попри схожі авдиторії, кожна локація має свої особливості. Це допомогло нам з’ясувати, як працює психологічна підтримка в різних умовах і як до неї ставляться інші.
Що ми спостерігали: історії змін
VR-сесії часто викликали неочікувані емоційні реакції та асоціації, які згодом пацієнти опрацьовували разом із психологами. Для частини учасників це ставало першим безпечним контактом з переживаннями, про які вони зазвичай навіть не задумувались. Іноді реакції були дуже метафоричними – терапевтичний процес відбувався через образи, символи або сцени у VR-протоколах. І саме ці моменти ставали початком змін.
Один із учасників проєкту – маломобільний ветеран, який майже не виходив із дому і мінімально взаємодіяв із соціальним середовищем. До нас звернулись його близькі, вони хвилювались за стан друга. Після перших сесій чоловік поступово почав включатись у роботу, а згодом самостійно почав відвідувати зустрічі та відновив контакт із давніми друзями.
Інша учасниця, дружина безвісти зниклого військового, під час VR-сесії несподівано навіть для себе емоційно відреагувала на образ, який нагадав їй спільні спогади з чоловіком. Цей момент став поворотним у її роботі з психологом – вона почала більше говорити про свої почуття, які раніше пригнічувала. А наприкінці проєкту жінка сказала важливі для нас слова – що їй знову хочеться жити і бути красивою.
У ще одному випадку учасниця на старті заперечувала наявність психологічних труднощів і в усіх тестуваннях давала позитивні відповіді. З часом жінка почала відкривати свій реальний емоційний стан. Це дозволило точніше визначити її потреби та адаптувати підтримку. Хоча за результатами тестувань стан учасниці виглядав складнішим, чесність із собою стала для неї значним кроком до змін.
Такі історії показують, що зміни не завжди виглядають радикально та масштабно і вони точно не раптові. Іноді зрушення починаються з усвідомлення того, що всередині є переживання, які довго залишалися непоміченими.
Ми зауважили, що перші значущі зміни зазвичай починаються не раніше 3-4 ресурсної зустрічі. Саме такий період потрібен для того, щоб адаптуватися до формату роботи, сформувати довіру до психолога, знайти власні асоціації у VR-досвіді та поступово накопичити внутрішній ресурс для ефективнішої роботи.
Також стало очевидно, що VR може виконувати не лише терапевтичну, а й діагностичну функцію – як інструмент, що допомагає виявляти приховані емоційні реакції через асоціативні процеси.
Результати пілоту
Пілот мав на меті сформувати методику психологічної допомоги з використанням VR-технології та оцінити її ефективність. У ньому взяли взяли участь 45 учасників, з якими ми провели 281 ресурсну зустріч. Усі учасники пройшли тестування до старту та після відвідування 10 ресурсних зустрічей. Радо ділимось результатами, які ми отримали.
За результатами анкетування та шкал Бека ми спостерігаємо позитивну динаміку:
Зменшення рівня депресивних проявів на 36,4%
Зменшення рівня тривожності приблизно на 30%
Висновки та наступні кроки
Пілотний рік показав, що VR-технології можуть бути ефективним інструментом психологічної підтримки. Вони допомагають людям легше знайти контакт зі спеціалістами та отримати базові знання з саморегуляції. А ще розширюють можливості психологів у роботі з психодіагностичним та терапевтичним інструментарієм.
Наш проєкт розвивається і працює й надалі. Цьогоріч ми налагодили співпрацю із Львівським центром надання послуг учасникам бойових дій та Клінікою психічного здоров’я університету Альфреда Нобеля у Дніпрі.
І наразі ми відкриті до залучення нових учасників проєкту. Участь у ньому можуть взяти мешканці Львова, Івано-Франківська та Дніпра, а саме:
ветерани та військові, які проходять реабілітацію;
сім’ї військовослужбовців та ветеранів;
сім’ї полеглих воїнів та зниклих безвісти;
цивільні, які постраждали від війни;
батьки та опікуни людей з інвалідністю, в тому числі набутою;
освітяни, які працюють з дітьми з інвалідністю.
Якщо ви відчуваєте, що проєкт може бути для вас корисним, запрошуємо заповнити форму для участі за посиланням: https://forms.gle/JDT11pgKf8xihKHW8
Наталя Борисенко, психологиня, координаторка проєкту «Воля до відновлення»
