Застосування АДК у реабілітаційному процесі військовослужбовців
На жаль, бойові дії часто призводять до тяжких мінно-вибухових та осколкових поранень, а тривала участь у війні виснажує як тіло, так і психіку. Відтак у реабілітаційних центрах перебуває багато військових, які відновлюються після черепно-мозкових травм різної тяжкості або після інсультів, та які мають труднощі з комунікацією.
Більше про це розповідає Софія Гладюк, клінічна психологиня Рівненського обласного клінічного госпіталю.
Якщо в головному мозку уражені мовно чутливі зони, в такому випадку йдеться про когнітивно-комунікативні порушення. Крім рухових проблем і труднощів у самообслуговуванні чи пересуванні, в таких пацієнтів з’являються й складнощі з комунікацією. Це може бути через набуту афазію (порушення розуміння мови, говоріння, читання чи письма), розлади мовлення (наприклад, дизартрію чи афонію) та порушення вищих когнітивних і виконавчих функцій – як планування, постановка цілей, контроль, саморегуляція чи гнучкість мислення.
Саме засоби альтернативної та додаткової комунікації (АДК) здатні покращити та спростити процес відновлення. За допомогою АДК ветерани можуть комунікувати з родиною двосторонньо вже на початкових етапах реабілітації. Адже застосунки, такі як «Tippy Talk», «Look to Speak» та «Я кажу» розроблені та впроваджені фахівцями ГО «Говори!» саме для таких складних випадків і є простими та зрозумілими у використанні.
Картинки, їх озвучення та можливість самостійно писати прості повідомлення дають пацієнтам змогу висловлюватися напряму, а не покладатись на те, що родичі вгадають їхні потреби. Це допомагає уникнути пасивності та набутої безпорадності ветеранів.
Також ці застосунки можна використовувати як тренажер для відновлення порушених мовних навичок. Єдине – маємо подолати опір до нового. Потрібно залишатися гнучкими й зважати на можливості пацієнтів: якщо мову або мовлення відновити не вдається, слід працювати над компенсацією втрачених функцій.
Нижче ми наведемо кілька прикладів того, як АДК допомагає військовим із різними мовними порушеннями під час реабілітації.
Tippy Talk
Микола, 39 років. Мобілізований у березні 2023 року. У зоні бойових дій у Захисника стався гострий мозковий ішемічний інсульт. Унаслідок патології в Миколи з’явилися проблеми з мовленням та параліч правої руки і ноги. У квітні 2025 року Захисник зовсім не спілкувався, а зі взаємодією з іншими йому допомагала дружина.
Для комунікації Микола рідко використовував слова-емболи. Він майже не міг спілкуватися і не користувався жестами. Частково було збережене лише читання простих слів і речень та письмо з допомогою інших.
Микола та координаторка проєкту Military Voices Наталя Цап
Tippy Talk Микола почав використовувати:
як спосіб комунікації з дружиною та працівниками медзакладу: щоб привітатись, побажати гарного дня, повідомити свою потребу, запізнення тощо;
як спосіб тренування: задля покращення когнітивних функції – запланувати, обрати та сформулювати правильне повідомлення;
слова, які Микола вже вимовляв, додавали в застосунок. Щоб пацієнт міг сам їх повторювати і тренувати мовлення в будь-який час.
Олександр, 41 рік. Військовослужбовець, розвідник. У червні 2022 року внаслідок мінно-вибухового поранення отримав тяжку черепно-мозкову травму з ураженням мозку та кісток черепа. Також у Захисника з’явились мовні та артикуляційні порушення.
На початку реабілітації Олександр вимовляв кілька нерозбірливих звуків, комунікація здебільшого відбувалась через рухи голови та очей. А ще з допомогою мами, яка вгадувала або знала з півкивка сина, що той хоче. В Олександра частково було збережене читання. Це допомогло йому застосовувати додаток Look to Speak, де він очима вибирав потрібні йому фрази, наприклад, «вітаю», «потрібна допомога», «можете повторити?», «ввімкніть телевізор».
Пізніше, коли Олександр міг рухати рукою і торкатись екрану одним пальцем, він почав застосовувати TippyTalk. Завдяки цьому чоловік міг на відстані спілкуватися з рідними та дітьми, передавати їм привітання, бажати гарного дня і говорити, що любить.
Юрій, 48 років. Головний сержант, військовослужбовець з 2014 року. У травні 2024 року отримав важке поранення голови та втратив око. А пізніше в Захисника стався гострий ішемічний інсульт лівої півкулі мозку. Та як наслідок – сенсомоторна афазія. Юрій міг читати та писати, але не міг висловлювати думку, правильно називати необхідні предмети та мав часткові порушення розуміння почутого.
Застосунок «Я кажу» разом із Захисником почали використовувати для тренування письма й читання, розвитку когнітивних функцій та спілкування в різних соціальних середовищах. Під час заняття пацієнт формулював речення та записував його в застосунку, а пізніше тренував застосування записаного. Так Захисник самостійно міг собі щось замовити в кав’ярні чи придбати речі в магазині. А спілкуючись із новими людьми, міг розповісти про себе деяку інформацію – що з ним сталось, хто він, як почувається та чим займається.
Павло, 37 років. Доброволець з лютого 2022 року. На початку травня 2024 року мав кілька нефіксованих контузій, брав участь у важких боях і пережив втрати побратимів. На позиціях стан здоров'я Павла різко погіршувався, аж поки не з'явилося сильне заїкання та головні болі. Пізніше Захисника госпіталізували із діагнозом Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР). Крім того, в нього з’явились проблеми зі сном, голосом і мовленням. Спілкувався Захисник через записи в блокноті.
Попри підтримувальне лікування у Центрі психічного здоров'я стан Павла погіршувався. Він зовсім перестав говорити, посилилось відчуття тривоги, значно погіршився сон.
Попри лікування його стан залишався без суттєвих змін. Фактично застосунок «Я кажу» є голосом Ветерана. З його допомогою Павло спілкується в медзакладах, з родиною та донькою.
Євгеній, 49 років. Військовослужбовець з 2016 р, командир відділення ГРВ (мінометник).
Внаслідок автокатастрофи у жовтні 2024 року Захисник отримав черепно мозкову травму, забій головного мозку та множинні ушкодження тіла. Крім того, з’явились післяоперативні ускладнення, через які Євгеній не може говорити. Тому застосунок «Я кажу» фактично став для нього єдиним способом комунікації. Також Євгеній використовує додаток як тренування у формуванні відповідей, письма та тренування когнітивних функцій.
Денис, 36 років. З 2016 року командир розвідгрупи ЗСУ. У квітні 2023 року отримав кульове черепно-мозкове поранення. В комунікації Денис має труднощі у підборі правильних слів, формуванні речення, частково в розумінні почутого та прочитаного.
Застосунок «Я кажу» Ветеран використовує, щоб вільно комунікувати у громадських місцях (фрази); задля тренування когнітивних функцій (формування підказок, пошук необхідних слів, пошук інформації тощо).
Проблеми з мовленням після інсульту або черепно-мозкової травми під час бойових дій можуть сильно обмежити людину, призвести до її соціальної ізоляції. Тому використання АДК є таким важливим для реабілітації та повернення до звичного життя пацієнтів. Такі засоби допомагають не лише висловлювати базові потреби, а й спілкуватися з рідними (елементарно запитати, як справи, запропонувати прогулянку, повідомити про самопочуття чи попросити щось купити). Вони підтримують соціальні контакти, допомагають виконувати щоденні справи та брати участь у суспільному житті.
Чи не найбільша терапевтична користь АДК у тому, що її можна використовувати як тренувальний інструмент: вона допомагає покращувати мислення, пам’ять, уміння планувати, а також розвивати навички письма й читання. І завдяки цьому людина може самостійно тренуватися й ефективніше відновлюватися.
