Чи потрібна альтернативна та додаткова комунікація моїй дитині?
Анастасія Демчук, логопединя, координаторка проєкту Talkido
Як фахівчиня, я дуже часто чую це питання від батьків і часом хочеться відповісти не дуже прийнятним способом.
Відсутність комунікації – це коли дитина не ставить запитання, бо кожна дитина має пройти цей період в розвитку свого мовлення, своєї особистості. В питаннях дитина розвивається, пізнає світ, формує своє бачення і ставлення до нього. Зазвичай, діти починають ставити запитання у віці 3-4 років. Саме в цей період діти активно досліджують навколишній світ і запитання є основним джерелом інформації для них.
Середня кількість запитань, які ставить дитина в дошкільному віці – 100-200 запитань. А скільки запитань може поставити невербальна дитина? – нуль.
Як дитина, яка не використовує свій голос може вести діалог? Як може відповідати чи ставити запитання? Як визначити рівень інтелекту дитини, яка не розмовляє вербально? Всі ці запитання і трохи більше, мають поставити перед собою батьки чи фахівці, які роздумують над потребою альтернативної та додатково комунікації (АДК). Бо запитання насправді не в тому чи «треба?», а в тому «коли треба?»
Використання альтернативної комунікації в школі
Якщо рівень інтелекту дитини дозволяє їй навчатися за звичайною програмою у школі, але рівень її комунікації не дає їй реалізувати цей потенціал, тоді ми отримаємо нереалізований потенціал. Час іде. І втрачено не тільки момент впровадження АДК:
втрачені навики будувати стосунки з іншими, бо дитина не розмовляє вербально і немає іншого способу комунікувати;
втрачена можливість повідомити про щось важливе. Дитину щось болить, це ургентна ситуація, гострий біль, плач і ніхто не знає, що це може бути апендицит…це може бути питання життя і здоров'я дитини, бо вона не може пояснити де саме і як болить;
втрачений початковий момент інтелектуального розвитку в середовищі «я-соціум», «я пізнаю світ».
АДК не потребує багато підготовки, високого рівня інтелекту, а лише трохи великих зусиль…Є дуже багато видів АДК. Всі вони різні і не всі потребують спеціальних навичок чи підготовки, натомість всі вони ефективно руйнують бар'єри у спілкування.
Ця стаття народжена моїм фаховим болем, бо я досвідчила, що пізно задане питання «чи треба моїй дитині АДК?» тягне за собою багато труднощів в дорослішанні дитини і функціонування сім'ї порушується. Важливо розуміти, що за комунікацію відповідає дорослий і ми не можемо перекладати цю відповідальність на дитину. Ми, як дорослі, маємо усвідомити важливість комунікації і знайти спосіб комунікувати з дитиною, знайти можливість до цієї комунікації і мотивацію.
Наберімо в рот води на 20 хвилин і ми відразу перестанемо ставити собі запитання, чи потрібне АДК моїй дитині. Допоки ми роздумуємо чи боїмось, дитина втрачає можливість, втрачає момент…
Або пограйте в мовчанку день. Просто спробуйте прожити такий день і тоді ще раз запитайте себе, чи потрібно моїй дитині АДК?
Підіть на роботу і не спілкуйтесь там вербально: не відповідайте на запитання, не питайте нічого, не кажіть нічого, не ведіть діалог словами…Ви зможете так функціонувати?
Чи спробуйте піти в магазин і мовчати там…спробуйте вийти на вулицю і прогулятися цілий день по місту…Швидше за все це вийде просто детокс від спілкування, аніж повне включення в життя суспільства.
А тепер спробуйте піти до лікаря мовчки…не ставлячи питань лікарю і не відповідаючи на його запитання словами. Я думаю, це буде цікавий досвід, який точно відповість на запитання чи потрібна АДК моїй дитині в 5, 10, 15, 20, 30, 40, 50 років, якщо моя дитина не говорить вербально.
Отже ви отримали відповідь, але комунікація зламана. Що робити? Залишити все як є і просто задовольняти базові потреби чи розірвати це коло і дати шанс на більш гідне життя? І це ще одне гарне запитання, яке потребує усвідомлювати важливість реабілітаційного потенціалу, тих нерозкритих можливостей, які були, але не було спроможностей їх розвивати. АДК має право на життя на кожному з етапів розвитку дитини. Так, час втрачено, але шанс ще є. Ми все ще можемо підвищити рівень функціонування дитини, збільшити її реабілітаційний потенціал і дати дитині себе реалізовувати. Важливо перейти від запитань до дії.
Використання АДК на занятті з фахівчинею
Зовні може видаватися, що наявної комунікації достатньо, нехай вона невербальна: жестами, картинками, на рівні повідомити — що я хочу з'їсти,, чи куди я хочу піти, я можу обирати собі одяг, я можу обирати щось в кафе… І тут треба проаналізувати чи цього достатньо, чи може я ще хочу когось про щось запитати, чи, можливо, я хочу мати більший вибір, а, можливо, я хочу спробувати щось нове, але в мене немає картки чи жесту для цього.
Як дати можливість комунікувати, не обмежуючись маленькими вузькими рамками нав'язаної комунікації? Як дати можливість побудувати правильно здорову комунікацію. коли я не обмежений словами, коли мій словниковий запас — це не 10 жестів. Коли в моєму альбомі є не лише 100 карток на те, що мені треба щодня, а коли я можу сказати більше ніж може сказати моя АДК.
І тут ми підходимо до вже відомого запитання, але з іншим змістом «чи потрібно моїй дитині АДК?». Давайте спробуємо переформулювати його:
чи потрібно моїй дитині спілкуватись?
чи потрібно моїй дитині комунікувати з кимось?
чи потрібно моїй дитині щось мені сказати?
чи хочу я, щоб моя дитина щось мене запитала?
чи хочу я, щоб моя дитина могла самостійно познайомитися з кимось?
чи хоче моя дитина колись піти до лікаря без мене?
чи хоче моя дитина мати від мене секрети з іншими людьми?
чи хоче моя дитина мати право і можливість бути самозарадною, а не залежною у своєму спілкуванні від мене?
Проблема, яка спонукає нас ставити під сумнів АДК, набагато комплексніша аніж ми припускали. Якщо я надрукую дитині картки «хочу в туалет», «хочу пити сік», «хочу пити воду», цього буде достатньо?
Дитині два роки, тому так, на деякий час буде достатньо. А якщо «дитині» 30 років, то чому там немає «я хочу випити пива», «я хочу піти гуляти без тебе», «що таке секс?».
Питання до батьків: де діалог? Де комунікація? Де життя цієї дитини? Хто, окрім вас їх розуміє? Діти з інвалідністю виростають і часто мають достатньо високий рівень інтелекту, щоб спробувати стати самозарадним в соціумі і мати право на друзів, сім’ю і пиво. Але чи потрібна моїй дитині АДК?